Ще є час

Дурний і безглуздий фільм
Дратівлива історія про людину, яка переживає лише один день свого життя на рік, починаючи з її 40-річчя. Сім днів для нього такі ж, як сім років для інших у його житті, тільки він не знає, що сталося в інші 364 дні на рік. Це щодо фільмів про нескінченну петлю часу, зняті з часів Дня бабака. Найдратівливіша частина розглянутого персонажа — його нескінченна дурість у тому, як поводитися з людьми, які пережили те, про що він не пам'ятає. Так само дратує реакція тих людей у його житті в той день, коли вони співіснують, особливо любов всього його життя та його брата. Насправді, вони помістили б його в лікарню за те, що він говорить, і за його поведінку. Тут немає жодних уроків, крім того, що він надто багато працює. Едоардо Лео старанно працює в головній ролі в цій комедії/драмі, і іноді у нього виходить, іноді ні, але він працює з нездійсненним сценарієм. Іноді присутній справжній гумор, але потрібно було набагато більше, щоб зробити з цієї комедії успішну, або набагато менше, щоб зробити з неї драму.

Не фільм, а якийсь психоделік. Взагалі нічого не зрозуміло... Пішов в іншу кімнату набрати склянку води, повертається, а батька вже давно нема в живих... Все настільки гіперболізовано. Омар цитує Далай-ламу: є в році два дні, коли ти нічого не можеш змінити - це вчора і завтра.

Гарний фільм, про те як багато часу ми витрачаємо на роботу, відкладаючи життя на другий план...Хоча фінал до кінця не зрозумілий, надто швидко закінчили фільм