Гаррі Гафт: Той, хто вижив

Про війну знімають ті, хто сам нічого про неї не знає. Американці досі вірять, що нацисти у концтаборах знищували лише євреїв. Воно й не дивно: в американському кіно багато режисерів та акторів єврейського походження, вже не кажу про бізнес та правлячі еліти США - там їх не менше. То ж не дивно, що в усіх американських фільмах центральними постатями у війні є саме євреї. А українці та інші слов'янські народи - ні? Їх не було в концтаборах? Їх нацисти не знищували? Не розстрілювали? Їх не вивозили мільйонами на рабську працю? Загибель мільйонів українців у Другій світовій війні якось пройшло непомітно. Ще досі в кожному українському селі є обеліски з іменами загиблих, з іменами закатованих і по-звірячому вбитих мирних жителів. Але ж то українці. Кому вони цікаві? А от євреї - то ж святе! І всі американські фільми на цьому побудовані: в них головними героями є якщо не афроамериканці, то євреї. Не маю нічого проти: євреїв теж розстрілювали й вивозили в концтабори, в кожному українському місті чи містечку повно меморіалів на місцях масового розстрілу євреїв. Всі народи постраждали від війни, абсолютно всі. І євреї, і українці, і поляки, і росіяни з білорусами та багато інших народів. Та не треба робити так, що наче одні страждали, а інші – ні, бо це не так. Бо насправді все людство постраждало від тієї війни. Але оця якась постійна зацикленість американського кіно на одній лише єврейській темі виглядає вже якось надмірно заяложено, і фільми про Другу світову у них через це завжди однотипні, і це часом дратує. Це лише моє особисте враження від перегляду не лише цього, а багатьох американських фільмів подібного жанру, і я свою думку нікому не нав’язую, бо це лише моя думка.