У руках пса

М'яко кажучи відстійний сюжет і режиссура. І це при такому акторському складі. На що я витратила дві години?! Ну не поладила жінка одного з братів з шурином. Це що, шось настільки смертельно страшне, що треба одразу почати заливати очі. Він нічого їй власне не зробив. Ніяких знущань, ніяких втручань в її життя з чоловіком. А якщо вона спилась просто від нудьги, то чого цей малий моральний урод (іншого слова для майбутнього хірурга з тпакими моральними засадами не підберу) вирішив, що мамин шовгур - то основна проблема її життя. Ну хіба що автори хотіли сказати, що слабосильне і невпевнене в собі стає з часом підлим вбивцею? Ну тоді їм це вдалося. Погано, якщо хтось прийме це за чисту монету і подумає, що так і треба діяти: сказав тобі хтось щось образливе, не похвалив твої паперові саморобки - вбий його. Якщо автори хотіли сказати, що малому піздюку щось страшне загрожувало, то треба було показати героя Камбербетча реально жорстокою і небезпечною людиною. А не оці от тупі незрозумілі натяки на мотузку.Мотузка - і що? Може він хотів навчити його лассо кидати. Тільки параноїк роздивиться в звичавйній мотузці на ковбойській фермі натяк на щось страшне.
У Ксав'є Долана є фільм "Том на фермі". Так само ферма, заїзжий гей, корови, кров і агресивна маскулінність. Але сенсу і психологічної драми набагато більше. Є роман Джека Лондона "Морський вовк" і одноіменний радянський фільм з чудовою психологічною грою акторів. І там питання чоловічої слабкості і сили розкриті добре. А тут якась жалюгідна пародія. Якийсь травоядний агресор (ой боже, паперову квіточку спалив, який жах), ненормальна мамуся, чий чоловік недарма мабуть покінчив з собою, і синочок, який уявляє себе принцесою і приїздить на ковбойську ферму в білих кедиках. А дядько звичайно пес і агресор: не випередив свій час на сто років. Хоча наче й випередив. Називав біологічного хлопчика дівчинкою. Не зрозуміло, що тому гівнюку не сподобалося ))